Лук.6:45 «Добрый человек из доброго сокровища сердца своего выносит доброе, а злой человек из злого сокровища сердца своего выносит злое, ибо от избытка сердца говорят уста его».
Брат Иван в деревне жил.
Был он мягкий, добрый, щедрый,
Бога чтил, людей любил…
Рядом жил сосед зловредный.
И брала соседа злость,
Что Иван всегда приветлив –
Был ему, как в горле кость,
Не имел покоя, бедный!
Мелких пакостей сосед
Сделал уж неисчислимо:
То отрежет Ване свет,
То сломает куст калины,
То калитку подопрет,
Что не выйти за ворота,
То частушки запоёт...
Насолить бы – вот забота!
А однажды у двери
Нечистот ведро поставил,
Про себя шептал: «Смотри!
Все равно тебя достану!!!»
Натолкнувшись на ведро,
Вылил прочь помои Ваня.
Вымыл, вычистил его –
И посуда засияла.
В сад пошел тогда Иван –
Золотистых яблок спелых
Щедрою рукой нарвал
И сложил в ведро соседа.
Яблоки взяла жена
И оставила у груши,
Что на их меже росла;
И записка сверху: «Кушай!»
Вывод здесь совсем простой,
Не взирающий на лица:
Что имеем за душой,
Тем мы будем и делиться!
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 6547 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
